Галлюциногенные грибы мицелий Ахтубинск

Случилось это дело летом прошлого года. Я сидел с братвой на скамейке возле подъезда, гамал в свой гребанный планшет, и, как ни в чем не бывало, прохожу мимо меня свежий парень. Лысый, с дредами, хипповал, прям какой-то наркоман. Вот уж думал, что он кого-то ищет или пытается чего-то навязать.

А этот парень, слышь, подходит ко мне и прямо такой с ухмылкой на устах говорит: "Бро, у тебя есть свободная минутка? У меня крутые закладки грибов, ваще топ, мозги в космос отправляют!" Я сначала думал, что он меня прёт, но потом заметил, что у него на губах такое выражение, что я понял, что это не шутка, и он действительно что-то тащит.

В общем, я договорился с ним и купил пару граммов тех самых псилоцибиновых грибов. Говорит, что надо только пару шляпок съесть, и мысль прямо как ракета взлетит! Я подумал, что это моя шанса разнообразить свою жизнь, вырваться из скуки и монотонности.

Ну и вот, на следующий день, я беру грибы и иду в театр. Все мои друзья сказали, что это жутко интересное место, где можно получить нереальные эмоции и впечатления. Все говорили, что надо сходить на спектакль "Ромео и Джульетта", где, мол, красивые девушки и крутой экшн. Я решил, что именно туда иду.

Я вхожу в зал, уже предвкушая космического действия, и сажусь на свое место. Рядом со мной сидит какой-то худощавый тип, наверное, тот самый интеллигент. Вот он, стрелка, думаю я про себя.

Ну, и начинается спектакль. Но поскольку грибы были новые для меня, я не знал, что именно ожидать. Я стараюсь сосредоточиться, но чувствую, что все вокруг начинает меняться. Сцена становится размытой, а актеры превращаются в настоящих гигантов.

Шооооок! Вдруг передо мной появляется сам Ромео. Я в шоке, не могу сдержаться и начинаю кричать: "Ромео, ты лучше всех! Джульетта, ты прелесть! Хип-хип-ура!" Весь зал оборачивается на меня.

Но это еще не все. Я все больше и больше теряю контроль и ощущаю, что нахожусь в другом измерении. Все вокруг меня начинает танцевать, и на сцене происходят непонятные перемены.

Тут я решаю, что надо что-то сделать. И я, слышь, достаю свой планшет, чтобы написать друзьям в телегу о своих ощущениях. Но вместо того, чтобы отправить сообщение в чат, я начинаю оттуда дымить, как паровоз. Зал наполняется острым запахом, и все снова оборачиваются на меня.

Наконец, спектакль заканчивается, и я, всеми этими закладками в голове, выбираюсь на улицу. Все вокруг меня просто крутится и кружится, и я понимаю, что мне надо добраться домой как можно скорее.

Но на пути я встречаю своего брата, который стоял возле подъезда и курил. Он сразу понимает, что я не в себе, и огорченно говорит: "Что с тобой, брат? Голову совсем промыл? Ты что, грибы жрал?"

Я, конечно, отрицаю, но он видит по моему взгляду, что это правда. В итоге, он просто смеется и говорит, что надо было звать его, чтобы пойти со мной. Ну и пошли мы домой вместе, хихикая про все происходящее.

Так и закончилась моя поездка в театр на псилоцибиновых грибах. Хоть и опозорился, но я понял, что надо быть осторожным с этими закладками. Да и вообще, никогда не знаешь, что может произойти, когда решаешь экспериментировать с наркотиками. Теперь все это осталось в прошлом, и я больше не буду гамать с ними. Жизнь такая стрелка, бро!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.